У кінці січня 2025 року в колишньому центрі для біженців, що розташований на Modlińska 6D у Варшаві, помер Андрій. Йому було 89 років. Він провів останні місяці свого життя в антисанітарних умовах, на брудному матраці, у кімнаті, що більше нагадувала сарай, аніж житло. Його кремують у Польщі. Дочка забере урну з прахом і поховає батька в Україні.
У центрі, який на початку війни став великим біженським хабом для тисяч людей, залишилося близько 135 осіб, про яких у певному сенсі всі забули. Після першої хвилі допомоги цей центр, що розташований в будівлі колишнього виставкового центру, став місцем, яке більше нагадує табір, ніж центр підтримки.
Сума коштів, витрачених на допомогу до 28 червня 2022 року, вражає – згідно зі статтею 12 Закону про допомогу, сума на одного біженця становила 55 злотих на день. Загалом – приблизно 16 мільйонів злотих. У червні 2022 року державне фінансування було припинено, а багаточисельні волонтери та працівники залишили місце.
Причинами призупинення фінансування стали невідповідності у звітності щодо кількості біженців на вул. Модлінській та сумніви щодо права GE Operator розпоряджатися майном.
Управління вирішило не продовжувати договір про надання житла для українців у цьому об’єкті. Біженців, які виявили бажання переселитися, було переведено до інших об’єктів у Мазовецькому воєводстві. Значна частина з них була розміщена в центрі допомоги «Ptak» у Надажині. Однак не всі біженці сіли в надані автобуси.
«Воші, клопи, холод і сморід»
Біженці, які залишився в будівлі, тепер живуть у жахливих умовах: старі плити OSB, що розділяють кімнати, брудні ковдри та матраци, спільні душові та туалети, що не забезпечують базових санітарних вимог.
– Я плачу за це 600 злотих, – каже Людмила, 70-річна біженка, яка живе тут вже понад два роки, показуючи на “стіни” з OSB. – І я ще мушу працювати безкоштовно. Я підмітаю, готую на кухні 12 годин на добу. Розумієте? Я, 70-річна жінка, по 12 годин!
Анна до війни жила в Донецьку. На «Модлінській» вона перебуває від самого початку існування центру. За проживання у двомісному боксі платить 500 злотих на місяць. Вона, як і Людмила, безкоштовно працює на місцевій кухні, готуючи їжу для біженців, які тут проживають, тобто і для себе. Анна, розповідає, що досі чекає на переїзд. Вона готова жити в кращих умовах, але більше ніхто не пропонує альтернативу.
Місцева влада припинила активну допомогу ще в 2023 році, і зараз центр фінансується виключно за рахунок приватних фондів, а люди залишаються без належної допомоги і в катастрофічних умовах.
Проте не всі, як Анна, хочуть переїжджати. Деякі біженці приймають ці нелюдські умови на користь життя у Варшаві.
Посольству України відомо про умови, в яких проживають громадяни її країни на вулиці Модлінській. Однак воно додає, що безпосередня відповідальність за функціонування пунктів колективного розміщення лежить на суб’єктах, які ними керують, а отже, не на Посольстві.
Майбутнє біженців
В даний час в Мазовецькому воєводстві існує 79 центрів колективного розміщення біженців з України. Доступно понад 1 000 місць. Це центри, організовані місцевою владою на прохання Мазовецького воєводи.
У самій Варшаві є шість таких закладів. Вони забезпечують належні санітарно-гігієнічні умови. Біженці мають доступ до санітарних приміщень і забезпечуються повноцінним харчуванням.
Особи, які перебувають у закладі на вул. Модлінській, 6Д, можуть у будь-який час звернутися до представників Міжнародного центру з питань імміграції або зателефонувати за номером 987 (безкоштовна гаряча лінія Воєводського центру кризового управління MUW) та отримати інформацію про вільні місця в інших закладах розміщення.
Як запевняють у Мазовецькому воєводському управлінні, усім, хто заявить про своє бажання переселитися, буде негайно надана допомога.